1.01.1945–8.02.2015
Ярмолюк (Яр) Василь Адамович народився 1 січня 1945 р. в селі
Липлянщина Народицького району Житомирської області. Після восьмирічки
закінчив ремісниче училище, мандрував світами, перебрав сотню професій – від
їздового й вантажника до позаштатного кореспондента кількох газет. В 1969 р.
приїхав до Житомира, де 25 років працював на Житомирському льонокомбінаті
чистильником вентиляційних камер. Прагнення реалізувати себе в художній
літературі і зробити це якомога досконаліше спонукало відвідувати різні студії і
об’єднання, читати безмір творів, насамперед, філософського спрямування,
активно спілкуватися з колегами по перу, літературознавцями та критиками.
Василь Яр – письменник щедрого і багатогранного творчого обдарування,
автор понад двадцяти книжок прози та поезії. Серед них: «Погляд у себе»,
«Камінчики», «Я», «Ріка», «На сполох», «Лабіринти», «Не лише про себе», «З
вершини літ», «Мінор», «Смальта», серія щоденників «Життя як сповідь»,
«Хронологія» та інші. Творам письменника властива простота і виразність,
вправне володіння словом, ощадливе використання художньо-стильових
засобів. Роздуми і умовиводи Яра завжди були несподіваними і
парадоксальними. Іронія і сарказм, до яких він неодноразово вдавався,
переважно були щитом, маскою, за якими ховав надто вразливу і раниму душу.
Він щемно пропускав усе крізь власне єство, умів про складне говорити
зрозуміло і просто, не вдавався до туманних алегорій та асоціацій, шукав
справедливості у суспільстві, порядності у стосунках і совісті в душах, ніби під
мікроскопом розглядав життя у всій різноманітності подій і фактів, при цьому
не задовольнявся роллю стороннього спостерігача, позаяк і сам був активним
учасником буттєвого процесу. Про що б він не писав, усе це було вихоплено
прямо з життя, усе відтворює небуденні колізії і тому непідробна правда цього
письма по-особливому хвилює і захоплює. А особливу вагу мають його
щоденники з їх правдивими життєвими історіями, що приваблюють глибиною
осягнутого болю, вмінням розповісти без прикрас і художніх домислів, без
надриву і мелодраматичних ефектів про великі й малі людські драми.
Василь Яр член НСПУ з 2005 р., лауреат літературної премії імені Василя
Земляка (2011), переможець обласного щорічного конкурсу «Краща книга
року» за 2013 рік в номінації «Поезія року» за книжку «Вірші з поля», володар
літературної відзнаки імені В. Нечипоренка (2014).
У грудні 2014 р. вийшла у світ збірка письменника «Вибрані твори.
Проза. Поезія», де зібрані найкращі афоризми, вірші та проза. Це була остання
прижиттєва книжка талановитого митця-самородка. 8 лютого 2015 р. Василь
Адамович пішов у позасвіти.