Макаренко Олексій Дмитрович

21.09.1936–2.05.2005

Художник Олексій Дмитрович Макаренко народився в містечку Брусилів
на Київщині (нині – смт Брусилів Житомирської обл.) 21 вересня 1936 р. У 1941
р. фашисти скинули його на гранітні скелі над р. Тетерів. Унаслідок перелому
хребта та п’яти ребер став інвалідом, до паралічу ніг згодом додався
туберкульоз. Проте це не завадило знайти свій шлях у житті і реалізувати
непересічний талант.
Середню освіту здобув у Житомирському інтернаті, закінчив факультет
малюнка і живопису Московського заочного народного університету мистецтв
(1965). Значний вплив на творчість О. Макаренка справило знайомство у
1972 р. з художником Володимиром Кобилінським, його добре слово та
професійні поради. Працював у Житомирі художником іграшкової фабрики,
організатором позакласної роботи інтернату для дітей-сиріт, вчителем
малювання у школах. Був учасником міських, обласних, всеукраїнських,
зарубіжних мистецьких виставок від 1976 р., зокрема персональних – у
Житомирі (1978), Львові (1980), Ленінграді, Смоленську (обидві – 1983).
Свій шлях у декоративне мистецтво Олексій Макаренко розпочинав з
орнаментів. Продовжуючи традиції народних декоративних розписів виробив
власний стиль, названий мистецтвознавцями «пелюстковізм» або «платковізм»,
в основі якого лежить своєрідне асоціативне сприймання світу. Його квітковий
дивосвіт сповнений духом народних казок і легенд, євангельских сюжетів;
роботам притаманні вивіреність пропорцій, лаконічні узагальнення, гармонія. У
казково-алегоричних композиціях через зображення рослинних мотивів
порушував складні філософські проблеми. Створював картини на теми творів
Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Огієнка, В. Стуса, Ю. Словацького. Серед
найвідоміших циклів – «Лісова пісня», «Шевченкіана», «У кожного цвіту
обличчя своє», «Портрети-характери», «Україна. Реквієм», «Знаки Зодіаку». В
доробці майстра є також чимало творів декоративно-ужиткового мистецтва –
розписані ним дерев’яні ложки, скриньки, пуделка, цукерниці, діжечки, відерця
тощо.
Роботи Олексія Дмитровича зберігаються у Житомирському
краєзнавчому музеї, Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки
(м. Новоград-Волинський), Кмитівському музеї образотворчого сучасного

мистецтва, Житомирському державному університеті ім. І. Франка, школах №
23 та № 33 м. Житомира, Львівському музеї народної архітектури та побуту,
Національному музеї Т. Шевченка, Національному центрі народної культури
«Музей І. Гончара», Національному музеї народної архітектури та побуту
України, приватних вітчизняних колекціях, Ізраїлі, Іспанії, Канаді, Німеччині,
США.
У 1988 р. художнику присвоєно звання заслуженого майстра народної
творчості УРСР, а в 1995 р. – відзначено Всеукраїнською премією ім. І. Огієнка.
Помер Олексій Макаренко 2 травня 2005 р. Похований у с. Тригір’я
Житомирського району.
У 2006 р. вийшов друком великий альбом творів, який підготували друзі
митця Анатолій Шевчук і Ванда Чайковська. 2016 року в Брусилові на обійсті
по вул. Цегельна, де народився Олексій Макаренко, було встановлено
меморіальну дошку.