Сльота Іван Михайлович

3.12.1937–27.07.2014

Іван Михайлович Сльота народився 3 грудня 1937 року в с. Яснозір’я на Черкащині. Мистецький хист його було закладено уже в генах родичів-предків. Кожна родина в селі була неповторним за своєю обдарованістю ансамблем пісні й танцю та ще й із музичним супроводом. А коли заводили пісні п’ять Сльотівських дідів, то завмирало все навкруги.

Не забути до віку того дня, коли мати в тяжкий повоєнний рік за останні два пуди жита виміняла сину омріяну гармошку. В неповних п’ятнадцять років юнак подався на далеку Північ заробляти самостійно на баян і досяг свого. Повернувся звідти вправним баяністом із чудовим інструментом. Потім була клубна робота в сусідньому селі, служба у війську, Одеське музичне училище та консерваторія.

З 1970 року жив і працював у Житомирі. Починати довелося майже з нуля. Створений великим ентузіастом Борисом Теном поліський народний хор, який пізніше при А. Авдієвському виріс у Поліський народний хор «Льонок», на той час занепав. Більше 25 років спільної творчої праці керівника і льонківців відродили і примножили славу колективу, розкрили непересічний талант диригента, музиканта, композитора, поета, організатора, сіяча добра й людської теплоти. Поліський державний ансамбль пісні і танцю «Льонок» став одним із найвідоміших в Україні та за її межами, отримав безліч почесних титулів і нагород.

Саме в «Льонку» зазвучали задушевні, жартівливі, сумні і проникливі пісні І. М. Сльоти. Багато з них через нетривалий час люди назвали народними. Це такі пісні, як: «А льон цвіте…», «Моє Полісся голубе», «Розійдися туманочку», «Журавлі» та інші. У творчому доробку митця більше двох сотень оригінальних пісень і музичних обробок. І. Сльота є автором поетичних збірок «Пісні моєї землі» (1987), «Пісня моїх пісень» (1997), «На синій хвилі» (2001), «До вічної в світі краси» (2003), «Автограф» (2006), «Золото зажнив’я» (2006), збірок пісень «А льон цвіте» (1980), «Хліб на рушнику» (2003), а також публікацій у періодичних виданнях та колективних збірниках. У 2007 р. вийшли друком вибрані твори у трьох книгах «Нескінченна музика життя».

З 1990 р. викладав у Житомирському державному університеті ім.  І. Франка, де згодом отримав звання професора.

Івану Михайловичу присвоєно звання Народного артиста України (1979), звання Почесного громадянина м. Житомира (2006).

Іван Сльота нагороджений трьома ступенями ордена «За заслуги», орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

27 липня 2014 р. великий піснепоклонник пішов із життя. Поховано Івана Михайловича в Житомирі.   

У 2016 р. одна з вулиць Житомира була названа на честь Івана Сльоти.