Липський Володимир Іполитович

11.03. 1863 – 24.02.1937

Видатний український учений-флорист, систематик рослин, ботаніко-географ, неперевершений знавець гербарної справи і роботи ботанічних садів Володимир Іполитович Липський народився 1863 року в селі Самостріли на Рівненщині. Його батько, дід і прадід були священнослужителями.

У 1873 р. родина Липських переїхала до м. Житомира, де оселилася на вулиці Вільській. Володя вступає вчитись на підготовче відділення Житомирської першої чоловічої гімназії. Після закінчення гімназії (1877) продовжив навчання в Києві в Колегії Павла Галагана. У 1882 р. він закінчив її із золотою медаллю і вступив до Київського університету св. Володимира на природниче відділення фізико-математичного факультету.

У вільний від навчання час студент Володимир Липський під керівництвом завідувача кафедри І. Ф. Шмальгаузена досліджував флору Київської губернії і Поділля, впорядковував гербарій. Після закінчення у 1886 р. університету В. І. Липський працював у ньому до 1893 р. Його було прийнято у члени Київського товариства природодослідників, за дорученням якого він вивчав флору Бессарабії. Протягом 1889–1895 рр. молодий учений досліджував мало вивчену флору регіонів Кавказу.

В одній із праць Володимир Іполитович згадував, що пройшов пішки Кавказом близько 10 тис. верст. Підсумком цих досліджень стала праця В. І. Липського «Флора Кавказа...». На той час це було найповніше зведенням із флори Кавказу. Свого значення ця праця не втратила і тепер. Неоціненний внесок зробив український вчений і в дослідження флори Середньої Азії. Його праця «Флора Средней Азии» використовується багатьма науковцями як першоджерело. В. І. Липський – один із небагатьох природодослідників, який побував на всіх континентах земної кулі, крім Австралії та Антарктиди. Він один із перших описав флору Індонезії, Тунісу, Алжиру та Середньої Азії. В Україні вчений дослідив рослинність сухого лиману на півдні, мінеральні радіаційні джерела на Житомирщині, водорості Чорного моря. На початку 1894 р. В. І. Липський переїхав до Петербурга і майже чверть століття віддав найстарішій науковій установі – Петербурзькому ботанічному саду, де був бібліотекарем, хранителем, головним ботаніком. Саме тут розкрився його талант флориста-систематика, ботаніко-географа, невтомного мандрівника. Він дав повну характеристику рослин Петербурзького ботанічного саду, підготував путівник для відвідувачів, а також написав його історію «С.-Петербургский ботанический сад за 200 лет его существования, 1713 – 1913 гг.», видану у 1913 – 1915 рр. Ця праця вимагала великої ерудиції та працьовитості автора. За неї В. І. Липському Російською Академією наук 1917 р. була присуджена Премія ім. М. М. Ахматова.

З-під його пера у ці роки вийшли друком такі фундаментальні праці, як «Горная Бухара» /три томи/, «Флора Кавказа», «Главнейшие гербарии и ботанические сады Западной Европы». «Григорий Силыч Карелин: его жизнь и путешествия», «Лесная растительность Туркестана», «Биографии и литературная деятельность ботаников и лиц, соприкасавшихся с ботаническим садом», «Литературно-издательская деятельность С.-Петербургского ботанического сада» та багато інших.

У вирі революційних подій В. І. Липський повертається з Петрограду на рідну Україну. Майже увесь 1918 рік живе в Житомирі, але весь час навідується до Києва, спілкується з В. І. Вернадським, П. А. Тутковським, А. Ю. Кримським та іншими вченими з питання створення національної академії наук, у 1919 році В. І. Липський обирається академіком ВУАН (Всеукраїнської Академії наук), у 1921 – 1922 роках – віце-президентом Академії наук.

У період становлення та зміцнення Української академії наук учений своїми знаннями прислужився справі організації науки в Україні. Окрім завідування Ботанічним садом і кафедрою квіткових рослин, В. І. Липський брав активну участь в організації та роботі різних академічних структур, зокрема природничого профілю. Відома його діяльність у Комісії УАН з вивчення природних багатств України, створеної в 1919 р., у Комісії з вивчення фауни України. Він працював у Видавничій комісії ІІ відділу УАН, очолював Комісію енциклопедичного словника, Комісію з ревізії бібліотеки УАН, був представником академії у Військово-промисловому комітеті.

У 1920 р. В. І. Липського було обрано до Господарського правління УАН як представника ІІ відділу. На початку 1921 р. він став членом Угодової комісії з об’єднання Української академії наук із Українським науковим товариством.

З 1922 по 1927 роки він обирається президентом ВУАН.

Протягом 1922-1928 рр. В. І. Липський вивчав флору околиць Житомира. Тут ним було вперше виявлено та встановлено місцезнаходження нової для України й для всього тодішнього Радянського Союзу рослини – суниці індійської. Учений зібрав гербарні зразки рослини, плоди, насіння, декілька її кущів були висаджені в ботанічному садку, який існував у той час у дворі Президії ВУАН.

У 1928 р. В. І. Липського було обрано членом-кореспондентом Академії наук СРСР.

Помер вчений 24 лютого1937 р. в Одесі. На його честь вітчизняними та іноземними ботаніками названо 2 роди та 56 видів рослин.

По собі В. І. Липський залишив велику наукову спадщину – більше 100 наукових робіт і монографій, що не втратили свого значення й тепер, написані доступною, виразною, цікавою мовою. Пам’ять про академіка В. І. Липського увінчана меморіальними дошками в Києві та Одесі.