Цимбалюк Григорій Миколайович

23.11.1957

Григорій Цимбалюк народився 23 листопада 1957 року у селі Вірля Баранівського району Житомирської області в багатодітній родині. Після закінчення восьмирічки навчався у Миколаївському професійно-технічному училищі № 12, де здобув фах суднового електромонтажника. Упродовж 1976-1979 років проходив військову службу на кораблях Військово-морського флоту, за плечима дві бойові служби в Середземному морі й Атлантичному океані. Згодом був матросом і стерновим на риболовецьких суднах Калінінградської бази тралового флоту. У 1983-1984 роках працював на Півночі, в Тюменській області.

Повернувшись на батьківщину, Григорій Цимбалюк вступив до Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка (тепер Житомирський державний університет ім. І. Франка) на філологічний факультет, який закінчив 1989 року. Рік працював вихователем у школі-інтернаті № 3 м. Житомира, згодом був кореспондентом міської газети „Вільне слово”, а від 1992 року займався підприємницькою діяльністю, заснувавши кілька приватних структур. Від 1996 року – провідний інженер державного підприємства „Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації”, який є територіальним органом Держспоживстандарту України. Нині – начальник науково-методичного відділу цього підприємства.

Від середини 90-х років Григорій Цимбалюк присвятив себе прозі. Має численні публікації в різноманітних вітчизняних антологіях, літературних журналах і газетах. Зокрема, його новели друкувалися у таких виданнях, як  „Квіти в темній кімнаті”, „Вечеря на дванадцять персон”, а також на сторінках часопису „Кур’єр Кривбасу”. 2003 року окремим виданням вийшла книга Г. Цимбалюка „Ціна печалі”, 2007 року – щоденниковий роман „Прелюдія фіналу”, 2008 року – „Канчук для баніта”. Останніми роками вийшли „Рокада (прифронтова лінія життя)” (2016), „Жорства” (2015), роман „Сага про камінь” (2014).

Попри те, що життя Григорія Цимбалюка нагадує пригодницький роман, домінантним у його творах є не авантюрний елемент, а психологічний. Колега по перу Володимир Даниленко так характеризує прозу Григорія Цимбалюка: „Характерною ознакою його творчості є обсервація людської поведінки в її крайніх проявах. Герої письменника – це люди, що втратили сенс свого життя: безпритульні, надірвані життям, відірвані від своєї батьківщини совки. Вони в пошуках віри у своє призначення, яку так і не знаходять. Художній світогляд письменника трагічний...”.

Григорій Цимбалюк – упорядник і головний редактор альманаху „Житомирський феномен –2008», „Житомирський прорив”, також редагує журнал „Світло спілкування”. Член Національної спілки письменників України. Учасник АТО. Наснагу працювати й творити Григорій Цимбалюк черпає у спілкуванні з дітьми, яких вважає своїми найдовершенішими творами. В 2015 році письменнику було присуджено Всеукраїнську премію ім. І. Огієнка, а у 2016 році – обласну літературно-мистецьку премію ім. Лесі Українки.

Галузь: 
письменник
Рік народження: 
1957