Шевчук Анатолій Олександрович

  Ім’я Анатолія Шевчука добре знайоме знавцям української літератури. Він – прозаїк, публіцист, упорядник літературних антологій, краєзнавець, друг і порадник багатьох молодих письменників. А. Шевчук – представник шістдесятництва в українській літературі, представник житомирської прозової школи.

  Народився А. Шевчук в робітничій родині в Житомирі. В 1954 році закінчив середню школу № 32, тоді ж вступив в Житомирське технічне училище № 1. За два роки одержав фах будівельного майстра, але працювати не зміг за станом здоров’я. Був призваний до армії, звідти його комісували через хвороби. Улаштувався лінотипістом в Житомирську обласну друкарню, де пропрацював майже 30 років. Досконало оволодів своїмфахом, вважався найкращим лінотипістом області. Про нього, як фахівця, писала обласна преса.

  З початку 60-х років виступав у республіканській та обласній пресі з новелами. Надрукував близько 10 оповідань. Про твори Шевчука схвально відгукувався журнал «Зміна», газета «Літературна Україна» та інші. У травні 1966 року за звинуваченням у націоналістичній та антирадянській діяльності був засуджений на 5 років табірного ув’язнення. Після арешту твори А. Шевчука не публікуються біля двох десятків років. Тільки в 1967 році кілька новел було вміщено в книзі В. Чорновола «Лихо з розуму. Портрети двадцяти злочинців», що вийшла у Франції українською мовою.

  Після тривалої перерви проза А. Шевчука почала з’являтися в житомирській періодиці. «Вертеп добра і зла», що вийшла в 1991 р., – перша книжка автора. В ній зібрані новели та оповідання, написані переважно в шістдесяті роки. В 1999 р. побачила світ книжка «Чорний човен неволі», до якої увійшли твори, написані під враженнями, винесеними з мордовських таборів.

  Творча манера письменника заснована на побутовому реалізмі у зображенні світу «маленьких людей». З йоготворів постає спустошена, вихолощена душа, яка потерпає від заплутаних людських стосунків. Фраза Шевчука скупа, але стилістично виразна, багата на психологічні деталі.

  А. Шевчук – лауреат премії журналу «Авжеж», делегат IV(надзвичайного) з’їзду НСПУ, член ОУН, член Спілки письменників України з 1990 р., лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2006 р.).