Ольжич Олег

21.07.1907 - 10.06.1944

  Олег Ольжич (справжнє ім'я Олег Олександрович Кандиба) — український поет, археолог і політичний діяч. Побачив світ Олег 21 липня 1907 року в родині житомирянки Віри Свадковської, на той час студентки Бестужівських курсів у Петербурзі, і подаючого великі надії поета - студента Харківського ветеринарного інституту Олександра Кандиби, який згодом увійде в літературу під ім'ям Олександр Олесь. Олександр Іванович до нестями любив сина, ніжно називав його Лелекою, присвячував йому вірші, проте бачив його не часто, заклопотаний пошуками роботи. Віра, залишивши сина у матері, виїхала до Петербурга, щоб продовжити навчання. Весь цей час маленький Олег виховували бабуся і дідусь. У серпні 1909 року родина Кандиб переїздить з Житомира до Києва, де нарешті батько влаштувався на роботу за фахом. Із спогадів батьків відомо, що з трьох років Олег почав читати, а маючи п'ять літ написав п'єсу на три дії з козацьких часів.

  Бурхливі події 1917 року перевернули мирне усталене життя. Ніжний лірик Олександр Олесь був втягнутий революційним вихором у політичне життя. Невдовзі йому запропонували посаду культурного аташе УНР в Будапешті. Ще через певний час виїхала за кордон і Віра з сином. Оселилися вони у Чехословаччині, де знайшли притулок багато учасників визвольних змагань за незалежність України.

  В емігрантському середовищі О. Ольжича захоплює українська національна ідея. У 1929 році він вступає до організації Українських Націоналістів й одразу стає її провідним діячем. Організовує «Культурну реферантуру ОУН», яка налагодила випуск легальних і нелегальних видань українських націоналістів, об'єднала довкола себе чимало відомих діячів культури та мистецтва. Успішно завершивши престижний Карловий університет в Празі, де студіює археологію, О. Ольжич захищає докторську дисертацію. Молодого вченого запрошують читати лекції до Гарвардського університету в США. Дбаючи про організацію українського наукового життя за кордоном, О. Ольжич разом з іншими науковцями засновує там Український науковий інститут Америки. Водночас з'являються дві поетичні збірки О. Ольжича: «Рінь» (1935 р.) і «Вежі» (1940 р.), які засвідчили його непересічний талант. Як поет і публіцист О. Ольжич пропагував цінності, що підкреслювали героїчну суть українця та української нації. В одній із статей він писав: «Віднайшовши героїчний життєвий ідеал, нація не боїться уже ніяких фізичних ударів». На його переконання, за словом завжди має йти діло. Саме тому після тимчасової окупації німецько-фашистськими загарбниками Житомирщини, О. Ольжич у складі похідних груп ОУН вирушає в Україну, береться за організацію підпілля, на яке покладалося завдання розбудувати українське життя в умовах окупації. Протягом липня-вересня 1941 року доля закидає О. Ольжича в Житомир. Тут під його керівництвом створюється редакція газети «Українське слово», очолювана Іваном Рогачем.

  Перегляд колишніх планів міських забудов, бесіди із старожилами дозволили встановити адресу О. Ольжича в Житомирі. Він мешкав у будинку на Лермонтовській вулиці, 13. Тут же містилася й редакція «Українського слова». В середині вересня 1941 року О. Ольжич з побратимами переїздить до Києва Після цього О. Ольжич більше ніколи не бачив міста свого дитинства. З берегів Тетерева він пішов у вічність. Великий патріот України загинув у застінках гестапо 10 червня 1944 року.

  Житомирщина не забула свого героя. В місті його іменем названо вулицю, на одному із будинків якої встановлено меморіальну дошку (раніше дошка була встановлена на будівлі Покровської церкви, де хрестили майбутнього поета і національного героя). В червні 2007 р. в Житомирі було проведено Всеукраїнську науково-краєзнавчу конференцію «Проблеми українського державотворення: історія і сучасність», присвячену 90-річчю з часу проголошення УНР та 100-річчю від дня народження О. Ольжича. В 2007 р. його ім’я присвоєно Житомирській обласній універсальній науковій бібліотеці. Кращим студентам та молодим науковцям Житомирського державного університету ім. І. Франка з 2008 р. щорічно присуджуються дві стипендії ім. О. Ольжича.

Віртуальна виставка: «Полум’яний борець за незалежність України – Олег Ольжич»