Гейнч Кароль Август

1810-1860

Навряд чи залишилася б до тепер яка-небудь згадка про житомирського аптекаря Кароля Гейнча, якби не його пристрасть до театру. І хоч ці зв’язки були з театром польським, проте найцікавішою в його невеликій творчій спадщині, що дійшла до нас, виявилася п’єса, написана українською мовою. Все життя Гейнча минуло в Житомирі, він добре володів українською мовою і постійно перебував в колі місцевих справ і зацікавлень.

Кароль Август Гейнч (Гінч) народився 1810 року в Житомирі в родині військового лікаря, який вів родовід із польського шляхетного роду, віддавна пов'язаного з Волинню. Гейнчі мали в селі Гінчівка, поблизу Житомира, дідичний маєток. Батько письменника був одним із фундаторів двох масонських лож у Житомирі. К. А. Гейнч здобув медичну освіту і став власником аптеки, що містилася в районі теперішньої Соборної площі, на місці, де тепер знаходиться обласний музично-драматичний театр.

Він належав до польської інтелігенції, захопленої театральним рухом. Для польського театру, який функціонував у Житомирі, у 1841 р. написав п’єси «Витівки уланів», «Тогочасна молодь». Але у кожному спектаклі житомирського театру крім польської п’єси, ставилася ще й українська або російська. Міщани та інтелігенти-різночинці особливо виділяли українські вистави, бо вони посилювали їхнє національне почуття і ставали необхідним духовним пожитком. Кароль Гейнч добре розумівся в смаках і запитах публіки. Нові часи вимагали нових тем, глядачам подобалося пізнавати у виставах місцевий колорит та знаходити відгук на реальні події. Однією з перших п’єс на українську тематику була історична п’єса «Повернення запорожців з Трапезунду», яку було надруковано 1842 року в друкарні Київського університету. Це видання на сьогодні стало унікальним – єдиний відомий примірник знаходиться в Петербурзькій бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. І тільки в антології «Українською музою натхненні» (1971), що вийшла в «Бібліотеці поета», маємо змогу познайомитися з цією віршованою п’єсою Гейнча. Дослідники його творчості сподіваються, що в майбутньому будуть виявлені нові невідомі матеріали про творчість драматурга.

«Повернення запорожців з Трапезунду» - п’єса історична і всі дійові особи в ній українці. Автор зображує козаків як демократичну військову силу, не ідеалізує їхніх стосунків з польською шляхтою, пригадуючи несправедливості, яких зазнавали козаки від Польщі. Приділивши основну увагу героїко-романтичному боку життя запорожців, автор не уникає зображення і їхнього повсякденного побуту. Письменник виявив інтерес до українського фольклору, мова п’єси досить багата, не засмічена полонізмами, містить чимало народних висловів. Всупереч манері більшості літераторів «української школи», образи козаків у п’єсі Гейнча позбавлені опереткових рис. У ній знайшли відображення настрої, властиві радикальній частині польського суспільства в Україні.

Драматичні твори Кароля Гейнча виставлялися на головних сценах Волині і Поділля, відомі вони були і на Галичині. Після створення тут постійного українського театру (1864 р.) п’єса Гейнча «Повернення запорожців…» увійшла до його репертуару. У виставах цієї п’єси тут уперше публічно прозвучав майбутній український національний гімн «Ще не вмерла Україна» на музику М. Вербицького.

Дуже мало відомостей дійшло до нас про житомирського літератора Кароля Гейнча. Всю свою творчість він присвятив провінційному театрові. Не збереглося портрета Гейнча, порозгублювались рукописи та першодруки його п’єс. Але те, що відомо про нього, дає змогу оцінити його внесок в культурне життя України. Діяльність драматурга сприяла зміцненню польсько-українських мистецьких відносин, стала ілюстрацією до суспільних процесів, що відбувалися на Правобережній Україні, сприяла більшому зацікавленню народним життям та усвідомленню потреби відродження і подальшого розвитку української національної культури.

З ім’ям Кароля Августа Гейнча та його батька – колежського радника, доктора медицини та філософії Франца Кароля Гейнча пов’язана назва колишнього приміського хутора Хинчанка, який їм належав і знаходився за квартал до нинішніх вулиць Мануїльського, Східної та Київської в Житомирі. Спочатку хутір називався Гейничівкою, пізніше назва трансформувалась у Гиннесівку, а потім в Хинчанку. Безіменний проїзд в Житомирі, де знаходився маєток Франца Кароля Гейнча, у 1995 році назвали проїздом Кароля Гейнча.