Данило Окийченко

4.11.1916 - 13.03.2003

Данило Окийченко (Яків Олександрович Вознюк) народився 4 листопада 1916 року в с. Андрієвичі Сербівської волості Новоград-Волинського повіту (нині Ємільчинський район) в багатодітній селянській родині. З раннього дитинства був пастушком, вчився в місцевій початковій школі, потім у Баранівській семирічці та Білоцькому сільськогосподарському технікумі.

З шістнадцяти років почав учителювати. Водночас навчався в Черкаському педагогічному інституті, який закінчив влітку 1939 року. Закінчив Львівсько-Кіровське військове училище. У званні лейтенанта, як начальник полкової розвідки, брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеню, медалями. У 1947 році демобілізувався з лав армії і відтоді постійно жив у Житомирі.

Після закінчення Житомирського педінституту (1949р.) завідував районним відділом народної освіти, був директором школи, очолював відділ культури та шкіл в редакції обласної газети «Радянська Житомирщина». Згодом працював старшим редактором Житомирського обласного видавництва.

Перші нариси й вірші Д. Окийченко опублікував ще до війни. В повоєнні роки продовжував літературну діяльність, а також займався перекладами на українську мову.

Окремими виданнями вийшли: повість «Перші кроки Миколки Підберезного» (1960, 1976), збірка гуморесок «Од села до села» (1965), збірки оповідань «Оленчине щастя» (1970) і «Сталевий кубок» (1974), повість Зої Воскресенської «Крізь льодяну імлу» (1966) в перекладі Данила Окийченка та інші твори, зокрема, оповідання, що друкувались в перших числах житомирського журналу «Косень».

А ще він залишив після себе чимало ненадрукованих творів: роман «Туман яром» – про голодомор 1932-1933 рр., написаний ще в 60-ті роки, повість «У синій вересень» – про партизанів і підпільників на Поліссі в 40-і роки минулого століття тощо.

Палітра творчого надбання Д. Окийченка винятково різноманітна. Він – автор гумористичних оповідань, творів на історичну тему, йому був доступний жанр сатири, в нарисах і оповіданнях письменника читач знаходить відповіді на болючі питання сьогодення.

Наприклад, збірка оповідань «Оленчине щастя» – це щирі і правдиві оповіді про людей нелегкої хвилюючої долі. Більшість оповідань – про події німецько-радянської війни. Їхні герої – звичайні бійці, що за найскладніших обставин виявляють не лише зразки героїзму і відданості, а й риси лагідної, щирої вдачі («Совість», «Горелік і Куперман» тощо). Автор засуджує людську підлість, піднімає важливі питання морально-етичного плану. Людські характери змальовуються у процесі їх формування, змужніння.

Твори Д. Окийченка завжди будуть привертати увагу читачів своєрідністю тематики, оригінальною творчою манерою, людяністю образів, тонким гумором.

Галузь: 
письменник
Рік народження: 
1916