Ґудзь Юрій Петрович

01.07.1956 - 20.02.2002

Народився Юрко Петрович Ґудзь 1 липня 1956 року в с. Миколаївка Ємільчинського району Житомирської області в хліборобській родині. Через рік сім’я перебралася у с. Немильня Новоград-Волинського району, з яким у подальшому і буде пов’язане життя письменника. Закінчив у Києві геологорозвідувальний технікум і педагогічний університет ім. М. Драгоманова. Працював геологом-розвідником, вчителем історії і малювання у школах Київської та Житомирської областей, у Державному музеї народного побуту та етнографії України, в редакціях журналів «Слово і час», «Авжеж!», «Косень», газет «Голос громадянина» та «Зарубіжна література», у видавництвах «Фоліо» та «Джура». За цим переліком – ціла епоха життя України й самого автора, життя, наповненого працею, творчими пошуками, зустрічами, мандрівками, до яких поривалась його душа.

В літературу ввійшов збіркою поезій «Маленький концерт для самотнього хронопа» (1991), майже непомітною, кілька сторінковою, але багатообіцяючою. До НСП України був прийнятий одноголосно.

Наступні поетичні книги «Вишивки, хронопи, без» (1992), «Млеко хронопів глосолалійне» (1994), «Postscriptum до мовчання»(1990) (про цю книгу, видану в Канаді, автор довідається через 8 років), «Боротьба з хворим янголом» (1997). Поет збагне, що найважливіше й найсуттєвіше в житті залишається невимовним. Самому собі скаже: «У креативному просторі пам'яті й мови ще є для тебе порожня і чиста кімната, ще залишається можливість наприпочатку білої сторінки поставити перших три слова: неділя, Немильня, зима...».

В селі Немильня Новоград-Волинського району учителював, мешкав, останніми роками літував. Тут, у Немильні, народилася його проза, вартісно добротна і несподівана. Роман «Не ми» та повість «Ісихія» (друковані частково ще в альманасі «Косень» і повністю в журналі «Кур'єр Кривбасу» 2001 року) відзначено Всеукраїнською премією ім. І. Огієнка в галузі літератури.

У жовтні 2001 року Ю. П. Ґудзь обраний заступником голови Житомирської письменницької організації, на 3 з'їзді – членом ради НСП України. Відтоді ж вів заняття в обласному літературному об'єднанні ім. Б. Тена. Цього ж року в складі делегації земляків їздив до Вінниці на Дні Івана Огієнка, де брав участь в науково-теоретичній конференції «Джерела духовності Івана Огієнка», зі студентами медичного університету провів факультативний урок «Життя, віддане народові», на прес-конференції у міськраді розповідав про свою нову книгу новел «Замовляння невидимих крил», що вийшла в Тернопільському видавництві «Джура» (2001).

Він багато працював, навіть квапився. На другий день після повернення з Вінниці дав інтерв'ю житомирській газеті «Вільне слово» під назвою «Здорова й повноцінна особистість не може прагнути до тотальної влади над іншими». Мав давати інтерв'ю на місцевому телебаченні. Але доля розпорядилася по-

іншому.

20 лютого 2002 р. Юрко Ґудзь трагічно загинув.

Юрко Ґудзь не визнаний за життя, не зрозумілий і не прочитаний до кінця. До нього ставилися неоднозначно, так було в житті, так було в творчості. Найбільше він віддавався літературі, хоча розумівся і на живописі. Про Ю. Ґудзя як мистецтвознавця й художника можна довідатись із його статей: «Крило і Кольори» («Авжеж» – 1991, №7), «Утаємничення в картинах Юрія Камишного» (Образотворче мистецтво, 2001, №2) та ін. Ці статті відзначає глибина осмислення творчості художників. Його власні художні роботи були відтворенням його поетичних текстів. Вони цікаві тим, що доповнюють наше уявлення про внутрішній світ нашого непересічного земляка.

Після смерті Ю. Ґудзя значимість набирає все, що поет і художник встиг зробити за життя. Його поезія сповнена передчуттям болі, а проза, герой якої сповідує філософію равлика – незвична. В житті письменник не був прив'язаний ні до чого земного: ні до життя, ні до роботи. Лише в літературі лишався і лишився назавжди. Твори Ю. Ґудзя перекладено італійською, французькою, німецькою, англійською мовами.

В с. Немильня, де пройшли дитячі і юнацькі роки поета, його поховано поруч із могилою матері. В школі, де він навчався, у затишній класній кімнаті зібрано багато книг і картин земляка. На будинку школи відкрито меморіальну дошку Ю. Ґудзю. В бібліотеках проводяться дні пам'яті письменника. В 2008 році пройшов фестиваль молодих поетів Житомирщини пам'яті Юрка Ґудзя. В Житомирі створено літературне братство ім. Ю. Ґудзя, яке очолює поетеса Марія Рудак. В 2010 р. в місті відкрито меморіальну дошку Ю. Ґудзю на будинку, де він проживав.

Галузь: 
Письменник
Рік народження: 
1956