Лятошинський Борис Миколайович

3. 01. 1895 – 15. 04. 1968

Життєвий та творчий шлях Б. М. Лятошинського розпочався в Житомирі. Тут народився майбутній композитор, провів раннє дитинство та прожив трохи більше двох років в юнацькому віці. Батько композитора наприкінці 1910 року очолював Житомирське комерційне училище і залишався на посаді директора до 1919 року. Ще в юності, під впливом батька, Борис Лятошинський зацікавився історичним минулим нашого народу, що проявилось пізніше у використанні історичної тематики в його оперних та симфонічних творах.

Батьки композитора були музично обдарованими і вважали, що діти повинні навчатись музиці. В дитинстві майбутній композитор навчився грати на фортепіано, а в 1910 році починає вчитися грі на скрипці. Цього ж року він пише свої перші твори – мазурку, вальс, невеликі п’єси для фортепіано, а трохи пізніше фортепіанний квартет. Всі ці твори виконуються в Житомирі і притягують до себе увагу музичної громадськості.

Навчався юний Лятошинський у другій чоловічій гімназії Житомира, яку закінчив у 1913 році.

Вищу освіту Борис Миколайович здобув у Києві, навчаючись одночасно на юридичному факультеті Київського університету та в Київській консерваторії під керівництвом Р. М. Глієра.

Восени 1920 року композитор почав викладати музично-теоретичні дисципліни на виконавчих факультетах Київської консерваторії, а через два роки дістав клас спеціальної теорії композиції. Перший виступ цього класу відбувся в 1925 році. Б.М. Лятошинський, як і його вчитель Р. М. Глієр, зумів об’єднати навколо себе композиторську молодь, і вже на кінець 1922-1923 навчального року в його класі було понад 20 осіб.

З 1922 року і до останніх днів професор Б. М. Лятошинський викладає теоретичні дисципліни в Київській консерваторії.

Викладацька діяльність Лятошинського поєднується з творчою. Ім’я видатного композитора користується заслуженим визнанням не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Неповторний стиль Лятошинського увібрав скарби європейської культури. Його музика підкорює своєю щирою правдивістю, глибоко індивідуальною особливістю, яскравим національним колоритом.

Важко назвати такий жанр вокальної чи інструментальної музики, який би не був засвоєний композитором. Він створив дві опери, чотири симфонії, ряд монументальних симфонічних поем, фортепіанний концерт, хори,

а капела на слова Пушкіна, Шевченка, Франка, Фета, чотири квартети, квінтет, багато фортепіанних та вокальних творів.

У силу свого могутнього таланту, Лятошинський став головною жертвою «полювання на формалістів». Відкриваючи перед українською культурою сучасний європейський простір, він отримав тавро «найхарактернішого представника буржуазно-індивідуалістичного урбанізму». Виносили вирок московські ідеологи, які, по суті, вирішували долю української музики. В 1951 році вперше прозвучала Третя симфонія Лятошинського. Одразу ж після прем’єри Спілка композиторів України влаштувала збори за участю колег із Москви. На цьому судилищі творчість Лятошинського охрестили антинародною і назвали формалістичним мотлохом, який треба спалити.

Несприйняття на рідній землі, постійні публічні покарання композитор сприймав болісно. Йому довелось зробити другу редакцію Третьої симфонії. За виконання симфонії взявся один з провідних диригентів того часу Є. Мравінський. По суті, російський диригент реабілітував шедевр української музики. Оцінка творчості Лятошинського різко змінилась на протилежну. Третю симфонію оголосили етапною для всієї української музики. В 1995 році диск із симфоніями Б. Лятошинського, виданий у США фірмою «Марко Поло», визнаний кращим записом року.

Крім того, що Б. М. Лятошинський був видатним композитором-симфоністом, він був відомий як прекрасний піаніст та диригент, багато часу приділяв громадській роботі. За своє життя був нагороджений багатьма орденами та медалями, двічі був удостоєний державних премій. В 1945 році Б. М. Лятошинському було присуджено звання «Заслужений діяч мистецтв України», а в 1967 році – звання народного артиста СРСР. Його оперу «Золотий обруч» у 1971 році було удостоєно Шевченківської премії.

Б. М. Лятошинський пішов з життя 15 квітня 1968 року.

Ім’я видатного композитора носить Житомирська музична школа № 1, Харківське музичне училище, Київський камерний хор. У Житомирі на місці будинку, де народився композитор, встановлено пам’ятник, а вулиця носить ім’я Б. М. Лятошинського.

В 2007 році в Києві відбувся перший Всеукраїнський хоровий конкурс імені Бориса Лятошинського, перше і друге місця на якому вибороли житомиряни.

Галузь: 
Композитор
Рік народження: 
1895