Тутковський Павло Аполлонович

1858-1930

  Павло Тутковський є однією з найяскравіших постатей вітчизняної науки кінця 19 – початку 20 століття. Народився він у селищі Липівці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в сім’ї пройшло під сильним впливом матері – жінки високої культури, музично обдарованої. Закінчивши Житомирську чоловічу гімназію із срібною медаллю, в 1877 році поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, проте був виключений з нього в 1879 р. за участь у студентському заколоті. Закінчив курс у 1882 р. На першому курсі він зустрічає О.Д. Багалей, яка згодом стала його дружиною. Молода сім’я не мала коштів на існування і Павло Тутковський постійно шукав можливості, щоб заробити на утримання сім’ї. В той же час продовжував із зацікавленістю працювати в університетській лабораторії. Разом із своїм вчителем і наставником К.Феофілактовим часто виїжджав на геологічні екскурсії в околиці Києва, де набував навичок дослідника. Феофілактов рекомендував Тутковського на кафедру геології та мінералогії з метою підготовки до професорського звання. Через рік його призначають консерватором мінералогічного і геополітичного кабінету, де він працював з 1884 по 1895 рр. Це дає йому змогу утримувати свою велику сім’ю, допомагати батькові. Тринадцять років в університеті не пройшли марно. Павло Аполлонович зріс і сформувався як спеціаліст. За дорученням Київського товариства природознавців Тутковський з 1884 по 1902 рік проводить геополітичні дослідження практично всіх губерній України. Він захоплюється вивченням викопної мікрофауни і вперше в Росії друкує близько 20 оригінальних праць з цього питання. Водночас він вивчає підземні води України і 1895 року подає свій проект водопостачання Києва. Саме завдяки йому Київ став одним з перших європейських міст, що забезпечило себе артезіанською водою.

  В 1883 р. Тутковського обирають почесним членом Київського товариства природознавців, згодом – дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства, членом Бельгійського товариства геології і палеонтології в Брюсселі, почесним членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.

  В 1909 р. він з усією родиною переїздить до Житомира, де призначений директором народних училищ Волинської губернії. Будучи інспектором, Павло Аполлонович багато мандрував і спостерігав природу улюбленої Волині. У Житомирі він прожив 9 років. І цей період його життя був пов’язаний з Товариством дослідників Волині. Найбільш продуктивними для П.Тутковського були 1906-1915 роки. З 1909 р. Товариство дослідників Волині регулярно публікує його праці.

  2 жовтня 1910 року Товариство обирає Павла Тутковського віце-головою, тобто фактичним керівником. Вінцем наукової діяльності П.А. Тутковського на Волині стала підготовлена ним дисертація «Ископаемые пустыни Северного полушария», за захист якої в 1911 року в Московському університеті він здобув ступінь доктора географії. Сьогодні Тутковського по праву вважають одним із фундаторів української географічної науки.

  Особливе місце в колі краєзнавчих інтересів посідала унікальна пам’ятка поліської природи Словечансько-Овруцький кряж. Цій темі була присвячена його праця «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Словечни». Краєзнавчу тематику висвітлювали також його праці «Зональність ландшафтів Волинської губернії», «Бурштин у Волинській губернії», «З геології міста Житомира» та ін.

  В Житомирі П.А. Тутковський залишив по собі добрий слід не лише як вчений і краєзнавець. Саме завдяки йому Волинський музей став самостійною науковою установою, переїхав у нове приміщення. Тутковський бере участь в розробці нового статуту музею, а зібрані геологічні метеріали займають у музеї видатне місце. На цей час Павло Аполлонович вже залишив Житомир, у зв’язку з переїздом до Києва на роботу в університет Св. Володимира, де він обіймає посаду приват-доцента географії, стає одним з організаторів і перших академіків Всеукраїнської академії наук, фундатором інституту геології та геологічного музею. Працюючи в Києві на високих посадах, вчений не поривав з дорогою йому Волинню. Разом з учнями він проводить дослідження в Овруцькому та Коростенському районах, приїздить на засідання Товариства дослідників Волині. В 1924 році збувається мрія вченого про створення Геологічного музею в Києві. Не можна не згадати й про участь П. Тутковського в організації бібліотеки Академії наук, інституту наукової мови. Він був одним з ініціаторів і організаторів видання «Матеріалів до української природничої термінології та номенклатури». У 1923 році Павло Тутковський видає укладений ним «Словник геополітичної термінології».

  Павло Аполлонович Тутковський був видатною людиною. Він безмежно любив рідну землю, і ця любов, зрештою, стала причиною його майже повного забуття в роки тоталітаризму. В кінці 20-х років вченому прикріпили ярлик «націоналіста», крамольного вченого не раз викликали в ДПУ. Врятувала від ГУЛАГУ цього видатного вченого, українознавця і громадського діяча смерть 3 червня 1930 року.

  Ім’я Павла Аполлоновича Тутковського – академіка Академій наук України, Білорусі, геолога і етнографа, краєзнавця і географа, вченого-енциклопедиста, автора понад 1350 наукових праць і розвідок, подвижника науки і культури – має бути золотими літерами вписане в історію України.