Пашкевич Анатолій Максимович

1938 - 2005

  Відомий хоровий диригент, композитор-аматор, народний артист України Пашкевич Анатолій Максимович народився в с. Довбиш Баранівського району. З дитинства захоплювався музикою. Як сам згадував митець, все починалося з трофейної скрипучої гармошки віденського ладу «вєнки», якою хлопець майстерно оволодів, але вже згодом, почувши гру фронтовика на баяні, захотів, щоб батьки купили йому справжній баян, який у тяжкі повоєнні роки був неабиякою цінністю навіть для професійних музикантів. Батьки наважилися таки продати єдину корову-годувальницю, щоб купити синові справжнього тульського баяна. За місяць самотужки Анатолій навчився грати такі складні твори, що й сам дивувався. Поїхали з батьком у Житомир, купили самовчитель, партитуру. І вже за місяць грав складні класичні твори, причому додавав і свої варіації.

  На кого вчитися – такої проблеми у Анатолія не було. Після невдалої спроби поступити в Київське музичне училище ім. Глієра випадковість звела його у Новограді-Волинському з директором тамтешнього Будинку культури, майбутнім видатним режисером і постановником масштабних концертних дійств Борисом Шарварком. Він допомагає Анатолію вступити на всесоюзні курси підготовки керівників художньої самодіяльності, які вперше відкрились при Новоград-Волинському Будинку культури. Закінчивши курси, він вирішує попробувати щастя у Москві, де при Всесоюзному будинку народної творчості відкривалися заочні музичні курси. Навчатися довелося одночасно із службою в армії (Північний морський флот). Після закінчення строкової служби Пашкевича залишали баяністом у матроському ансамблі, але він повернувся у рідну Баранівку, організував там вокальний ансамбль, самодіяльний хор, одержував перемоги на численних олімпіадах та оглядах. На одному із оглядів у Києві сам Григорій Верьовка високо оцінив творчі здібності і талант молодого керівника ансамблю. Через кілька років ансамблю було присвоєно звання народного.

  Потім А. Пашкевича запросили у Житомир створювати ансамбль «Льонок», а згодом А. Авдієвський запросив хормейстером у Черкаський народний хор. Там, у Черкасах, до композитора й прийшла слава, співавторами якої були автор пісень Дмитро Луценко та виконавці, солісти Черкаського хору Ольга Павловська і запрошена ним же Раїса Кириченко. З появою пісні «Степом, степом…» на слова М. Негоди композитор став відомий на весь тодішній Союз.

  Анатолій Пашкевич глибоко національний композитор. Сьогодні вже важко уявити українську пісенну культуру без «Маминої вишні», «Пісні Волині», «Пісні про хліб», «Довженкової землі» та інших. Пашкевич неперевершений мелодист. Більшість його творів на вірші українських поетів вже стали народними («Гуси летіли», «Моя ти земле калинова», «Хата моя, біла хата», «Світязь», «Чебреці») та інші. Крім того у творчому доробку композитора є близько двох десятків пісень на народні тексти, в яких своє авторство він не декларував, серед них: «Ой я маю чорні брови», «Ой не плавай лебедонько», «Сама собі дівчино здивувалася».

  Окрема сторінка його композиторської творчості – аранжування, гармонізації та обробки українських народних пісень. Він не просто розкладав пісню на голоси чи механічно адаптував її до можливостей певного хорового колективу, а вишукував нову звукову палітру, яка б по-новому розкривала цей народний витвір. Уся могутня зрілість композиторського таланту Пашкевича проявилась у масштабних формах – фольк-опері «Блудний син», лібретто до якої написав сам за твором німецького письменника Германа Пуштфера, ораторії «Крик попелу» (лібретто О. Богачука), кантатах «Лебеді материнства» (вірші В. Симоненка) та «Чернігівські дзвони» (вірші М. Негоди).

  Анатолій Пашкевич – самобутній, неповторний майстер хору, який своєю творчістю визначив вектори розвитку народно-хорового мистецтва. Завдяки і йому цей вид музикування став одним із найпопулярніших в Україні. Не здобувши хормейстерської професійної освіти, він став учителем для багатьох власників престижних дипломів. Пашкевич-хормейстер умів безпомилково віднаходити «нервові центри» пісні і, натискаючи на них, вигравав на найтонших струнах людських душ як слухачів, так і виконавців. Його хори не були багаточисельними, однак за інтенсивністю і динамізмом вони не поступалися капелам, бо диригент працював з кожним співаком, знав можливості кожного і умів домагатися максимум можливого. Він подарував нам ціле суцвіття талановитих співачок: Раїсу Кириченко, Ольгу Павловську, Євгенію Крикун, Галину Мельник.

  Він жив на окремій орбіті. А весь його життєвий устрій підпорядковувався одному-єдиному – служінню пісні. Помер А. Пашкевич в січні 2005 року, похований у Черкасах поруч з могилою солістки Черкаського народного хору, народної артистки Ольги Павловської, першої і єдиної виконавиці пісні «Степом, степом…».

  В травні 2007 р. на батьківщині аматора в Баранівці у сороковий рік написання ним реквієму «Степом, степом…» в присутності сотень гостей і земляків на фасаді Баранівського будинку культури було відкрито меморіальну дошку, на якій було написано: «У цьому Будинку починав свою творчу діяльність народний артист України Анатолій Пашкевич».

Галузь: 
композитор
Рік народження: 
1938