Цепкова Галина Василівна

13.10.1946

Галина Василівна Цепкова народилася в с. Вознесенське Золотоніського району Полтавської  області (нині – Черкаської) 13 жовтня 1946 р. В 1947 році із сім’єю переїхала в м. Коростень, з яким пов’язала своє життя. У 1964 р. закінчила середню школу-інтернат, деякий час працювала на заводі «Жовтнева кузня».

Завершивши з відзнакою навчання на філологічному факультеті Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, працювала вчителькою російської мови і літератури – спочатку на Тернопільщині, пізніше в Коростені – в тій самій школі-інтернаті, де свого часу навчалася. Сумлінна педагогічна праця Г. В. Цепкової оцінена знаком «Відмінник народної освіти».

Вірші почала писати ще в шкільні роки, коли «розбудили й захопили душу поезії О. Фета й О. Блока». З роками інтерес до поезії поглибився, коло поетичних уподобань стало ширше: О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Цвєтаєва, А. Ахматова, В. Висоцький, Л. Костенко і Леся Українка.

Перші друковані поезії з’явилися влітку 1970 р. у місцевій газеті «Радянське Полісся». Творчий доробок Г. Цепкової публікувався в журналах «Косень», «Жінка», «Ренесанс», «Ковчег», у газетах «Товариш», «Вечерний Коростень», «Древлянський край».

Вона є авторкою багатьох поетичних книжок, написаних російською та українською мовами. Першою стала збірка «Надеюсь. Верую. Люблю» (1992), а за нею – «Свет доброты» (1994), «Четыре осени года» (1995). У 1998 р. виходить збірка «Знак долі – Терези», яка започаткувала новий етап творчості – етап входження в лоно рідної мови. Наступними були – «Когда уходит лед...» (2000), «Диво-сад» (2002), «Мы не расстанемся» (2003), «Знак долі – Терези» (2-ге доповнене видання, 2006), «Я хочу поведать миру» (2007), «Стихи из шкатулки» (2007), «Радости земные» (2010), «Одвічний дух життя» (2014), «Пока любить дано» (2016), «Мамина усмішка: вірші для дітей» (2016), «Мої святині» (2017), «Веры тонкая свеча» (2019).

Головна думка, що стверджується у кожній із поетичних книжок Галини Цепкової, – в наш дисгармонійний вік від духовного руйнування рятують Доброта, Кохання, Краса і Віра. Окремі твори поклали на музику композитори Тетяна Гаврилюк, Міха Козимиренко, Олександр Перловський.

          Член Спілки письменників України з 1997 року. Лауреат Міжнародного свята літератури і мистецтва «Лесині джерела» (1994), літературної премії імені Василя Юхимовича (2014), учасник Другого фестивалю російської поезії в Україні (2002), Міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята (2004), Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Просто на Покрову» в м. Коростень, делегат надзвичайного Третього з’їзду письменників України (2004). Член літературно-мистецької студії «Древлянка». За творчу діяльність Галина Василівна Цепкова нагороджена Почесною Грамотою Верховної Ради України, дипломом «Гордість міста», а в 2019 р. отримала високу відзнаку земляків – звання «Почесний громадянин міста Коростеня».