Коростенський район

Коростенський район — адміністративно-територіальна одиниця у Житомирській області, районний центр – місто Коростень. Населення становить 27 190 (на 29.03.2016). Площа району 1 735 км². Утворено 1923 року. Коростенський район розташований в північній частині Житомирської області. Межує із заходу з Ємільчинським, Лугинським районами, з півдня – з Володарськ-Волинським, з півночі – з Овруцьким та Народицьким районами, зі сходу – з Малинським районом. На території району знаходиться 108 населених пунктів. Головні річки – Уж та Ірша (басейн Дніпра).

Структурно Коростенський район можна поділити на три частини: північна частина – лісова, у східно-західній частині розташовано 10 кар'єрів, у селі Лісівщина – рудник, південна частина теж лісова. Географічне положення і геологічна будова дозволяють району домінувати в каменедобувній та каменеобробній промисловості не тільки в Житомирській області, але й в Україні. Мінерально-сировинний потенціал представлений більш як 30 родовищами різних корисних копалин, це – декоративний облицювальний камінь, будівельні піски, керамічні плити для будівельної промисловості. На території району зосереджена третя частина щебеневої сировини області, на базі якої створено значні виробничі потужності. Запаси декоративно-облицювального каменю (граніту, лабрадориту, габро) практично не обмежені. Розвідані поклади гранітів та лабрадоритів становлять 37 процентів запасів області.

Миколаївська церква в с. Межирічка 1772р.Територія, яку займає район, з давніх-давен заселена людиною, про що свідчать археологічні пам'ятки епохи палеоліту. Стоянки цієї епохи виявлені на території Коростеня та поблизу Чигирів. Епоха неоліту (8-5 тис. років тому) представлена стоянками первісних людей в Коростені, Поліському, Ушомирі, Новаках, Шершнях, Каленському, Грозіно. 5-4 тис. років тому, в мідному віці, на території краю зароджується землеробство, про що свідчать знахідки залишків зерна в похованнях поблизу Бехів та Васькович. В другій половині II тис. до н.е. місцеве населення переходить до осідлого способу життя. Залишки матеріальної культури свідчать про те, що скотарство та землеробство стають домінуючими. В V-VII ст. на території краю група племен в басейні річки Уж об'єдналися в племінний союз – древлянське плем'я. Наприкінці VIII ст. приблизно в межах Житомирської області у древлян виникає князівство, центром якого стає Іскоростень. На середину X століття це вже було місто-фортеця, неприступне для ворогів. Після трагічних подій 945-946 років древлянська земля потрапляє в залежність до Київського князівства, і в 970 році київський князь Святослав садить свого сина Олега княжити в древлянській землі. В 988 році, після проведення адміністративної реформи князем Володимиром, племінна автономія Древлянської землі була ліквідована і управляти нею прибув старший син Володимира Святослав. В часи правління Ярослава Мудрого древлянщиною управляли його намісники, а пізніше знову спадкоємці київських князів. Після спустошливого набігу монголо-татар в 1240 році у нашому краї встановилося панування монгольських баскаків. В кінці ХIII ст. "Деревьские земли" були приєднані до Литовського князівства. В адміністративному відношенні коростенський край було підпорядковано Овруцькому повіту Київської землі і називався "Завшська волость". В 1471 році волость стає володінням Польсько-Литовської держави під орудою овруцьких старост. В XVI ст. землі краю в основному були роздані польськими королями у володіння магнатів Немиричів, Тишкевичів, Суринів та ін. Після Люблінської Унії 1669 року Коростенщина в складі Овруцького повіту увійшла до Речі Посполитої. Під час визвольної війни 1648-1654 років місцеве населення брало активну участь у визволенні краю від польської шляхти. Проте вже в 1667 році після Андрусівського перемир'я край знову відходить до Речі Посполитої з адміністративним підпорядкуванням Київському воєводству. В 1793 році під час другого поділу Польщі і приєднання Правобережної України до Росії край входить до Із'яславського намісництва, а з 1797 року – до Волинської губернії Овруцького повіту, а частина – до Київської губернії Радомишльського повіту. На початку XIX ст. на території сучасного краю було утворено три волості – Ушомирську, Іскоростенську та Татарновицьку, а кілька сіл відносились до Чоповицької волості. Після лютневої 1917 року революції в Росії у краї встановлювалася влада Тимчасового уряду, більшовиків, Центральної Ради, німецьких окупаційних військ, військ С. Петлюри, знову більшовиків, поляків. В 1923 році утворено Коростенський район, а з лютого 1932 року територія Коростенщини увійшла до складу Київської області і 22 вересня 1937 року до складу утвореної Житомирської області.

Пам’ятка села Воронево Коростенського району на Житомирщині – залишки гідроелектростанції.5-9 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Бондарівку, Піски, Дружбівку, Давидки, Купище, Кожухівку, Вигів, Поліське, Щорсівку, Коростень, Михайлівку, Васьковичі, Межирічку, Дідковичі, Обиходи теперішнього Коростенського району проліг шлях Волинської групи (командувач – Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки. Жителі району потерпали від голодомору 1932–1933рр., зазнали сталінських репресій. Від серпня 1941 до грудня 1943 район перебував під німецько-нацистською окупацією. 9 липня 1955 р. у с. Сушки відбувся останній бій вояків УПА проти військ НКВС на Житомирщині, який тривав майже 10 год. Московські карателі були здивовані незламністю бійців Української повстанської армії, адже їх було у сотні разів менше. Та для українців цей нерівний бій завершився трагічно. На честь загиблих сотника Романа (В. Кудря) та вояка Лиса (О. Усач) встановлено пам’ятний знак.

В районі є 20 промислових підприємств. Провідними галузями промислового виробництва в районі є добувна та харчова. Провідні підприємства виробляють щебеневу продукцію і товари народного споживання. Більшість добувних підприємств району експортоорієнтовані і на протязі багатьох років відвантажували свою продукція до країн СНД. На даний час підприємства працюють над пошуком нових ринків збуту продукції. Головні підприємства: Бехівський гранітний кар’єр (с. Бехи), Омелянівський гранітний кар’єр (с. Горщик), Ушицький комбінат будівельних матеріалів (с. Гулянка), Бехівський спецкар’єр (с. Михайлівка), Ушомирський хлібозавод (с. Ушомир), транснаціональна корпорація «Граніт» (с. Щорсівка), Щорсівський гранітний кар’єр (с. Поліське), відокремлений структурний підрозділ Бехівського кар’єроуправління (селище Сокорики), Коростенське лісомисливське господарство.

Пам'ятний знак на місці загибелі кн. Ігоря в с. НемирівкаСільське господарство у радянський період спеціалізувалося на рослинництві зерново-льонарсько-картопляного і в тваринництві м’ясо-молочного напрямів. Об’єктивні та суб’єктивні причини призвели майже до повної ліквідації виробництва хмелю, льону, картоплі на сільськогосподарських підприємствах. Основною галуззю тваринництва є скотарство молочного напряму. Зараз в районі відроджується льонарська галузь, ПОСП «Зоря» с. Стремигород два роки підряд займаються вирощуванням льону – олійного (кудряшу).

У Коростенському районі – 43 загальноосвітні навчальні заклади, 9 дошкільних закладів, Грозинська дитяча музична школа. Культурно-освітню роботу ведуть 23 Будинки культури, 87 клубів, 43 бібліотеки. Є 67 стаціонарних кіноустановок. При школах сіл Лісівщина, Стремигород, Поліське та Грозине діють історико-краєзнавчі музеї. У районі – 129 колективів художньої самодіяльності. Функціонують 14 спортивних залів, 18 футбольних полів, 30 спортивних майданчиків. Під охороною держави – 172 пам’ятки історії, культури та археології. Пам’ятки архітектури: Свято-Миколаївська церква (1772) та дзвіниця (19 ст.) у с. Межирічка (нац. значення), костельний комплекс у с. Пугачівка (1-а чв. 18 ст.), церква св. великомученика Дмитра у с. Щорсівка (1776; обидві – місцевого значення). Населення обслуговують 67 медичних закладів.

Справжньою окрасою і гордістю Коростенщини є її рослинний світ, різноманітність природних видів. Створено заказники Забране, Барвенкове, Щабель, Волосне, Мисловичі, Сукачове, Чорний Мох, дендрологічний парк Еліта, пам’ятка садово-паркового мистецтва Ушомирський парк (усі – місцевого значення).

Серед видатних уродженців району – економіст, Герой України В. Матвієнко (с. Білка); геолог, палеонтолог В. Амалицький (с. Старики), біохімік І. Бронштейн (с. Лісівщина), фізіолог П. Харченко (с. Сушки), фізик В. Стащук (с. Новаки), педагог А. Касперський (с. Злобичі), історик М. Матвійчук і біолог П. Марченко (с. Ушиця), мовознавець В. Мойсієнко (с. Мелені), чемпіонка світу з боротьби самбо О. Зарицька (с. Мединівка), прозаїк П. Клименко (с. Хотинівка), поет, перекладач, літературознавець М. Литвинець (с. Ришавка), поети В. Ю. Юхимович (с. Сингаї) та В. Кордун (с. Васьковичі), етнограф і письменник В. Скуратівський (с. Великий Ліс), майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, художниця, поетеса З. Кульчицька (с. Ришавка), художник Л. Павленко (с. Бондарівка), художник, засл. діяч мистецтв України В. Сингаївський, поети М. і П. Сингаївські (с. Шатрище), диригент, засл. артист України В. Ґданський (с. Кожухівка), диригент, композитор, засл. діяч мистецтв України М. Васянович (с. Мелені), піаніст, композитор, музикознавець О. Вієльгорський (с. Злобичі). У с. Вигів було родове гніздо українського шляхетського роду Виговських, з якого походить гетьман І. Виговський (встановлено пам’ятник).

Література

Брицун-Ходак М. І. Літописна Земля Древлян: Археологія. Історія. Етнографія / Миколай Брицун-Ходак; Коростен. краєзн. т-во "Радогоща". - Коростень : [Друк], 2002. - 362 с. : карт.

Васянович О. Деякі особливості обрядової та святкової їжі околичної шляхти Коростенщини / О. Васянович // Волинь-Житомирщина. - 2007. - N 16. - С. 112-122. орн., фото.

Коростенський район // Цікава Житомирщина : в 4 т. : ілюстрована туристична енциклопедія / Г. П. Мокрицький. - Житомир, 2011. – Т. 1. - С. 208-261 : фото.

Коростенський район // Книга пам'яті України. Переможці : учасники бойових дій Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, які повернулися до мирної праці, нині проживають або померли на території області. -Житомир.2011. - Т. 2. - С. 471- 586: іл.

 

Костриця М. Ю. Коростенський район // Житомирщина туристична : краєзнавчі нариси / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця; за ред. М. Ю. Костриці. – Житомир, 2009. - С. 292-315 : фото.

Коростенський район // Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Житомирщині. – Вип. 7. - Житомир, 2006. – С. 5-104.

Коростенський район // Книга скорботи України. Житомирська область: [іст.-мемор. вид.]. -  Житомир , 2003. - Т. 1 – С. 519-557.

Коростенський район // Книга пам'яті України. Житомирська область. – Житомир, 1993. - Т. 5 - С. 136-535.

Лукашенко В. В. З історії освіти на Коростенщині / В. В. Лукашенко // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції "Малинщина у просторі і часі" 25-27 верес. 1996 р. / [відп. ред. М. Ю. Костриця]. - Малин : [б. в.], 1996. - С. 160-162.

Лукашенко В. В. Коростенщина в другій половині ХІХ століття / В. В. Лукашенко // Тези Міжнародної наукової краєзнавчої конференції "Велика Волинь: минуле і сучасне" / [редкол. : М. Ю. Костриця (голова) та ін.]. - Житомир : [б. в.], 1993. - С. 52-55.

Просто на Покрову: літ.-мистец. альманах Коростенщини, № 8 / ред. В. Васильчук ; редкол.: М. Пасічник [та ін. ; упорядкув. В. Б. Васильчук]. - Житомир : Рута ; Коростень : Вечірній Коростень, 2015. - 119, [1] с. : фот.

Смерть кістлявою рукою постукала у наші вікна...: голодомор на Коростенщині 1932-1933 / [упоряд. В. Васильчук ; редкол.: К. Скляревська та ін.]. - Коростень : Вечірній Коростень, 2008. - 103, [1] с. : фото, іл.

Рік утворення: 
1923
Населення: 
27,190